Статистика



«Так хочеться поставить кросна»...

Друк e-mail
Понеділок, 05 березня 2012, 12:42

Полісся завжди славилося декоративно-ужитковими ремеслами. В руках моїх односельців це давнє ремесло переросло у творчість. І вироби народних Майстрів декоративно-прикладного мистецтва с. Крупове полонять своєю самобутністю і красою.

Як відомо, у Круповому унікальним і найбільш розвиненим є ручне ткацтво.

Ця моя оповідь про третього майстра-надомника - Придюк Ольгу Миколаївну. І хоч починала рукодільниця з вишивки, однак гени взяли своє. Бо як здається, Ольга Миколаївна в дитинстві і прокидалась і засинала вона під звуки роботи кросен: дзвінко літав човник зі сторони в сторону, впевнено пробивалась нитка вутка до основи. То працювала її мама. Ткала багато, бо мала 6 дітей. І всіх треба було зодягти, та ще й посаг для дочок підготувати. Оля, хоч була найменшою, часто сідала за верстат, вправно повторювала рухи матері. Бо вже у 1980 році була прийнята ткалею в цех народного мистецтва при художньо-виробничих майстернях Художнього фонду УРСР.

У доробку майстрині різні вироби: рушники, серветки, наволочки, скатертини, народні костюми. Але найбільше Ольга Миколаївна за всі роки своєї творчості наткала рушників. І це не випадково. Адже рушники широко використовуються і як прикраса житла, і як атрибут обрядовості, і для інших потреб. У наш час рушникам надається ще більше значення.. Відповідно до цього зазнали помітних змін і самі рушники. Порівняно з давніми вони збільшились у розмірах, крім того стали декоративнішими і святковішими. Особливо останнім часом зростає потреба в рушниках обрядового призначення, зокрема весільних. Рушники Ольги Миколаївни відзначаються винятковою нарядністю та урочистістю. Цього їм надають вдало підібрані форми орнаменту, вишуканий композиційний лад візерунків і яскраві насичені кольори, де домінує традиційний червоний.

Нелегко було починати своє становлення як майстра Ользі Миколаївні. Адже в селі вже було дві визнані майстрині - ткалі. Але завдяки надзвичайній старанності, високому художньому смаку і витонченій обробці її вироби посіли достойне місце серед робі т інших народних мисткипь. Оволодівши мистецтвом узорного ткання Ольга Миколаївна своєю творчістю і талантом піднесла його на вищий рівень.

Та все ж основою її робіт є традиційне ткацтво. Тче свої рушники вона на білому тлі, а візерунок червоного і чорного кольорів. При тканні використовує човникову техніку, що до певної міри визначає характер оздоблення. В основі композиції рушникових узорів лежать різної ширини поперечні орнаментальні смуги, які розміщуються по краях рушника. Інколи ці смуги більше ущільнюються, інколи більше розріджуються, утворюючи таким чином цілі комплекси. В цих комплексах вузькі смужки групуються навколо широких орнаментальних смуг, що тчуться перебірною технікою і мають складні візерунки з ромбів, зірок, розеток. Народні поліські традиції знайшли у рушниках Ольги Миколаївни творче переосмислення, нове трактування, що відповідає нинішнім естетичним і функціональним потребам суспільства.

Розробляючи для рушників нові рисунки, ткаля постійно звертається до невичерпних народних джерел. Проте традиційні форми у її композиціях не просто використовуються, а по-своєму трактуються, розвиваються, збагачуються і набувають нового звучання. Тому у виробах Ольги Миколаївни традиції і сучасність поєднались органічно, а мистецька довершеність та індивідуальні риси творчого почерку автора надають їм вишуканості, оригінальності і неповторності.

Новизною орнаментального і колористичного вирішення приваблюють і пізніші роботи майстрині. Це особливі рушники, серветки. їх вирізняють здебільшого м"яке сіре тло із натуральних льняних ниток і витканий по ньому в спокійних, дещо приглушених двох або трьох кольорах розріджений поперечносмугастий візерунок. В основному це відтінки блакитного з додаванням білого кольорів. Інколи рушники тчуться на білому тлі, тоді у візерунку використовуються різні відтінки сірого. Цим поєднанням досягається особлива м"яка тональність, вишуканість і гармонійна злагодженість.

 А взагалі для всієї творчості Ольги Миколаївни основоположним елементом узорним смуг є ті самі ромби, зірки, прямокутники, квадрати збагачені різними видами орнаментальних розробок. За рахунок комбінації цих мотивів, варіювання їх масштабами і ритмікою, ткалею досягається велика різноманітність і неповторність візерунків.

А ще майстриня не залишає свій виріб щойно знявши його з верстата. Своїм рушникам вона інколи додає мережання, інколи прив‘язує особливі китиці (білі, червоні чи блакитні). Це залежить від кольорової гами па рушнику . І все це надзвичайно органічно поєднується і збагачує рушник.

Окрім святкових обрядових рушників виготовила ткаля і чимало так званих побутових. Такими рушниками користуються після прийняття ванни чи душу, адже вони добре вбирають вологу, а ще масажують тіло. Ними добре витирати посуд. Такі рушники добре перуться (особливо в сучасних пральних машинах). Після кожного прання вони стають білішими, м"якими, приємнішими на дотик.

Однак варто сказати, що не лише рушниками багата творчість майстрині. Окрім згадуваних серветок, наволочок, наткала рукодільниця і чимало серпанкового полотна на жіночі блузи, сукні, костюми. Ткала і полотно для пошиття чоловічих сорочок. Вони вражають витонченістю робо ти. А це і точні ритми орнаментів і гармонія кольорів. Бо ішла і йде Ольга Миколаївна у своїй роботі в ногу з сучасністю. І її вироби відповідають вимогам часу. Бо був період. Коли в творчості (зокрема і в серпанкових виробах) домінували синій і блакитний кольори. В одній із статей я писала, що такі вироби мали особливо святковий вигляд, були надзвичайно чисті, прозорі.

Вироби майстрині вирізняються особливою красою і ошатністю. Вони здобули широку популярність і користуються великим попитом. Роботи ткалі знаходяться в експозиціях постійно діючих виставок декоративно-прикладного мистецтва України, вернісажах, музеях, художніх салонах. Вони закуплені учасниками І і II Міжнародних фестивалів фольклору „Берегиня" і помандрували в усі кінці планети. За рушниками Ольги Миколаївни поціновувачі приїжджають звідусіль. Ось, наприклад, якось дещо збентежив і здивував Ольгу Миколаївну візит іноземця, що прибув до її обійстя років декілька тому разом з перекладачем. Іноземець виявився англійцем. Милувався він експонатами одного із музеїв Львова. Натрапив там на рушник нашої рукодільниці. Запав він йому в душу. Отож, дізнавшись якимсь чином у музейних працівників, ім’я автора, місце проживання, прибув до Ольги Миколаївни. Поспілкувався з господинею, висловив захоплення її талантом і придбав аж 4 рушники. Хтозна, чому саме такий сувенір захотів повезти з України цей англієць? Можливо, у ньому тече якась частинка української крові? А можливо його привабив сам льон? В усякому випадку, майстрині приємна така оцінка її роботи. Хоча ради справедливості варто сказати, що закуплялись її рушники як подарунок для видатних особистостей і нашої держави, і зарубіжних. Зокрема, наскільки мені відомо, в Німеччину.

Але не ці випадки є предметом особистої гордості Ольги Миколаївни. А те, що навчила вона ткацтва і дочку Валентину, і невістку Марію. Любить розповідати майстриня (звичайно у приватних розмовах), як шанують її дочку колеги-педагоги у далекій Михайлівні що у Волгоградській області Росії. А ще про те, як гордиться Валентина виробами своєї мами перед колегами і односельчанами, серед яких, до слова, є немало українців, а точніше поліщуків. Бо маминими рушниками, серветками, скатертинами придбана її оселя. І це не просто згадка про маму. Це, мабуть, якась особлива духовна єдність, можливість постійно відчувати мамину присутність, допомогу, незважаючи на ті 2 тисячі кілометрів, що фізично роз'єднують їх.

Ольга Миколаївна дуже енергійна людина, непосидюча. „Як би хотілося поставити став (це друга, поруч з кроснами, назва ткацького верстата в нашому селі). В уяві різні-різні вироби. А орнаменти!" - ділиться думками майстриня. - „Так багато хочеться ще зробити, передати прийдешнім поколінням. Допоки є сила. І зараз найкращий час для ткання, бо ще не почались польові роботи".

Чому ж не тче? Причина банальна. Немає ниток хорошої якості. Коли ж отямимося?

                                                                                        Букайло У.А., вчитель Крупівської ЗОШ І-ІІ ст.

Останнє оновлення ( Понеділок, 23 листопада 2015, 14:54 )
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити